|
ЗАПИТАННЯ. Я – стягувач по виконавчому провадженню. Боржник – юридична особа, яка майже 6 місяців ухиляється від виконання рішення суду. Державний виконавець звернувся до суду з поданням про заборону виїзду за кордон (тимчасово, до виконання зобов’язань). Суд мене викликав на засідання і своєю ухвалою відмовив у цьому. Чи можу я як стягував від свого імені подавати апеляційну скаргу? Адже в ухвалі не написано, що вона може бути оскаржена тільки виконавцем. На які норми закону посилатися?
ВІДПОВІДЬ. Ініціювання питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України відноситься до повноважень державного виконавця, визначених п. 18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з даною нормою Закону, державний виконавець звертається до суду з поданням про обмеження виїзду за кордон боржника.
Суд розглядає зазначене подання державного виконавця в порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК України, за результатами розгляду якого виноситься мотивована ухвала, яка у відповідності до п. 24-1 ч. 1 ст. 293 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Згідно зі ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановлене законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов’язків цивільного характеру, передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції України та ст..ст. 2, 8 ЦПК України.
Таким чином, у разі, якщо судом при винесенні вищевказаної ухвали вирішено питання про Ваші права та обов’язки, Ви маєте право на їх оскарження.
Наталія Романишина,
головний спеціаліст відділу організації та
контролю за виконанням рішень
управління державної виконавчої служби
Головного управління юстиції у Житомирській області
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ЗАПИТАННЯ. Які правові підстави має державна виконавча служба для виселення громадян з жилого приміщення
ВІДПОВІДЬ. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)". Законодавчим актом, проект якого був розроблений Міністерством юстиції, викладено у новій редакції Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до статті 109 Житлового кодексу виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Судові рішення, відповідно до ст. 124 Конституції України, є обов’язковими до виконання на всій території України. Примусове виконання рішень судів покладено на державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України
Статтею 78 Закону України «Про виконавче провадження» визначено компетенцію державного виконавця під час виконання рішень про виселення боржника, зокрема частина 4 статті 78 Закону говорить, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Слід зазначити, що відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання рішення.
Законодавством також передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання, відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки.
Насамкінець додам, що Конституцією України закладено принцип обов’язковості виконання судових рішень. Вироки, рішення, постанови, ухвали, які виносяться ім’ям України, повинні виконуватися, і цю функцію покладено законом на Державну виконавчу службу, яка є єдиним органом примусового виконання рішень в Україні, адже виконання судових рішень – це важлива державна справа, яка потребує високої професійної відповідальності та моральних чеснот. Справа, яка працює на благо громадян України та стоїть на захисті їх конституційних прав.
Сергій Карпюк,
старший державний виконавець
Богунського відділу державної виконавчої служби
Житомирського міського управління юстиції
-----------------------------------------------------------
ЗАПИТАННЯ. Як стягнути за рішенням суду у боржника кошти, коли у нього немає ні коштів, ні майна для погашення боргу?
ВІДПОВІДЬ. У разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум звертається стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Закон чітко встановлює порядок відрахувань і заробітної плати.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику. А якщо такий строк не встановлено, то - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Згадані суб’єкти кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійсненні відрахування та виплати. У разі несвоєчасного подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника посадові особи несуть адміністративну відповідальність за ст. 188 – 13 КуАП з накладенням штрафу від двадцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ЗАПИТАННЯ. Який правовий механізм слід застосувати для тимчасового обмеження виїзду боржника за кордон?
ВІДПОВІДЬ. Якщо боржник ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду, державний виконавець звертається до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України – до виконання зобов’язань за рішенням. Раніше законодавством не було визначено, до якого суду державний виконавець може звернутись з відповідним поданням. У Цивільному процесуальному кодексі України у ст. 377-1 зазначено, що питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. Після винесення ухвали судом державний виконавець направляє її до Державної прикордонної служби на виконання.
Марина Ярмола,
головний спеціаліст відділу державної виконавчої служби
Головного управління юстиції у Житомирській області
----------------------------------------------------
ЗАПИТАННЯ. Чи встановлено законом відповідальність боржника за невиконання рішення суду, що зобов’язує його виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі?
ВІДПОВІДЬ. Так, статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що набрала чинності 08.03.2011), передбачено накладення штрафу за невиконання рішень вказаної категорії фізичними особами – в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в попередній редакції Закону розмір штрафу складав від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), посадовими особами – в розмірі від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в попередній редакції Закону розмір штрафу складав від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), юридичними особами – в розмірі від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в попередній редакції Закону розмір штрафу складав від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Після накладення штрафу на боржника, державним виконавцем встановлюється новий строк, протягом якого боржник зобов’язаний виконати рішення суду. В разі, якщо боржник повторно не виконуватиме рішення суду зазначеної вище категорії, державний виконавець накладе на боржника штраф у подвійному розмірі та звернеться до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Також, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, передбачена кримінальна відповідальність статтею 382 ККУ, та карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Слід зазначити, що після внесення змін до Кримінального кодексу України Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 КК України, можуть нести не лише посадові особи, але й фізичні особи – за невиконання рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії.
ЗАПИТАННЯ. Чи правомірні дії прикордонників, які заборонили боржнику виїзд за межі України, зіславшись на ухвалу суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі держави?
ВІДПОВІДЬ. Так, правомірні. Пунктом 18 ст. 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», що набрав чинності 9 березня 2011 року, передбачено, що у процесі здійснення виконання судових рішень у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього таким рішенням, державний виконавець, наділяється правом звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань за таким рішенням: фізичної особи – щодо власних зобов’язань, керівника юридичної особи – щодо зобов’язань такої юридичної особи.
Зазначене питання вирішується місцевим загальним судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби, негайно без повідомлення і виклику сторін та інших заінтересованих осіб за участі державного виконавця. За результатами розгляду виноситься ухвала про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яка підлягає оскарженню в апеляційному суді окремо від рішення суду. Після отримання ухвали суду державний виконавець повинен надати її засвідчену копію до Адміністрації Державної прикордонної служби для: відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон; відмови у виїзді за кордон; тимчасового затримання або вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Слід зазначити, що при намірі боржника здійснити виїзд за межі України уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовить громадянинові у його перетині з винесенням обґрунтованого письмового рішення із зазначенням причин відмови, надавши його один примірник громадянинові.
Про виконання зазначеної ухвали Адміністрація ДПС повинна повідомити орган ДВС листом.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов’язань, тобто наявність лише самого зобов’язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
-------------------------
|
